“Харчування – це вирішальний досвід для виживання, саме тому воно є одним з найбільш інтимних аспектів людського єства. Їжа стоїть між життям і смертю” (Дж Салонія).

Саме це висловлювання є хорошою метафорою до ситуації, у якій опиняється людина, що страждає на анорексію, про яку розповім сьогодні.

Нервова анорексія – розлад харчової поведінки, який характеризується критичною втратою маси тіла і є потенційно смертельним. Статистика свідчить, що з такою проблемою стикаються близько 1,2% жінок та 0,29% чоловіків здебільшого у підлітковому та юнацькому віці.

Мабуть, бодай раз у житті кожен був незадоволений виглядом свого тіла або чув від рідних: “Ти такий худенький, нічого не їси”. Як же зрозуміти, коли худорлявість є симптомом хвороби?

Зазвичай у медичній практиці застосовується т.зв. індекс маси тіла, коли вага в кілограмах ділиться на квадрат зросту в метрах. У разі, коли отримане число становить менше 17,5, маємо справу з дефіцитом ваги. Критичною для встановлення діагнозу є маса на 15% нижча, ніж очікувана мінімальна. Іншими симптомами є:

  • сильний страх набрати вагу з частковою або повною відмовою від їжі (або навпаки з переїданням та блювотою, застосуванням послаблюючих засобів);
  • порушення сприйняття свого тіла (уявлення, як про надто повне при об’єктивному дефіциті маси) і зацикленість на своїх формах;
  • заклопотаність їжею, наприклад, приготуванням для інших, накопичення її запасів;
  • пригнічення вираження, скупість емоцій, спонтанності у стосунках.

Надмірна втрата ваги у свою чергу провокує численні захворювання: розлади шлунково-кишкового тракту, анемія, аменорея, затримка росту і розвитку організму.

У зоні ризику у першу чергу підлітки у сім’ях, де особисті рамки часто порушуються, педантичні, перфекціоністи. Також спровокувати розвиток анорексії може переживання потужного стресу, втрати, хронічні конфлікти у сім’ї. 

Деякі фахівці з харчових розладів поділяють анорексію на т.зв. жертовну та абстинентну. У першому випадку розлад проявляється у дівчат із кризових сімей, де стає свого роду “цементом” для них, адже увага родини з конфліктів і взаємних претензій зміщується на боротьбу з хворобою. Таким чином такі підлітки переймають на себе тягар збереження і контролю сім’ї. Друга форма (60% випадків) характерна для розумних, але надзвичайно чутливих людей, які переживають труднощі щодо контролю емоцій. Неймовірно працездатні, але при цьому усе їм здається значно більш проблемним, тривожним, гігантським. З часом нездатні контролювати свою чутливість вони вивчають контроль над їжею як хоч якийсь спосіб упорядкувати життя, провокуючи свого роду емоційне заніміння. До слова при зниженні ваги нижче певної позначки виділяються нейротоксини подібні за дією до кокаїну та амфетаміну. 

Лікування нервової анорексії – комплексне, полягає у допомозі психотерапевта, терапевта медичної практики та вузькоспеціалізованих медичних фахівців, у складних випадках необхідна госпіталізація.